Ст 98 кзпп

Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ). Науково-практичний коментар.

Стаття 98. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

1. Стаття, що коментується, вносить ясність у питання про поширення на установи і організації, що фінансуються з бюджету, генеральної, галузевих і регіональних угод, а також про чинність умов колективних договорів про оплату праці в установах. Справа в тому, що ст. 8 Закону «Про оплату праці» відносить встановлення умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, до компетенції держави, а частина друга цієї ж статті відносить до компетенції Кабінету Міністрів встановлення «умов розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету» (крім питань мінімальної заробітної плати). Внаслідок цього виникають певні сумніви в тому, чи поширюються ст. 14 — 20 Закону «Про оплату праці», які встановлюють сферу договірного регулювання оплати праці, на установи і організації, що фінансуються з бюджетів. Ст. 98 КЗпП такі сумніви усуває: хоча умови і розміри оплати праці працівників бюджетних установ і визначаються державою, у встановлених у такий спосіб рамках і межах бюджетних асигнувань і позабюджетних доходів, оплата праці таких працівників може регулюватися генеральною, галузевими і регіональними угодами, а також колективними договорами. Генеральною угодою на 2004 — 2005 роки (п. 2.3) передбачено, що в організаціях, установах і закладах, що фінансуються з бюджету, перелік і розміри доплат, надбавок і компенсацій встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Ст. 98 КЗпП визначає також співвідношення правового регулювання оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, та впливу на відносини між власником та працівниками таких установ та організацій щодо оплати праці показників, що встановлюють розміри бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Зазначення на оплату праці в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не слід розуміти так, що акти, які визначають розміри бюджетних асигнувань, мають перевагу при правозастосуванні навіть перед законами, хоч би ці акти затверджувались, наприклад, районною чи сільською радою. Якщо правило про оплату праці в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів розуміти як норму, що безпосередньо регулює трудові відносини, можна зробити парадоксальний висновок про те, що за браком коштів установи та організації, що фінансуються з бюджетів, не зобов’язані додержувати не тільки норм ст. 12 Закону «Про оплату праці», що передбачають гарантії в оплаті праці, а й встановлених законодавчими актами відповідно до частини першої ст. 8 цього Закону тарифних ставок та посадових окладів. Такий висновок був би неправильним. Правило про оплату праці у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не регулює трудові відносини. Воно стосується розробки кошторисів бюджетних установ та організацій. З його урахуванням п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ приписує головним розпорядникам бюджетних коштів під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, а також в першу чергу забезпечувати бюджетними коштами видатки на оплату праці.

Що стосується права працівників установ та організацій на оплату праці відповідно до трудового законодавства, то воно не залежить від розмірів бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

3. У ст. 16 Закону «Про оплату праці» сформульовані особливості організації оплати праці на підприємствах і в організаціях, яким з бюджету виділяються дотації. На такі підприємства поширюються правила ст. 15 Закону «Про оплату праці», які передбачають широкі можливості для договірного регулювання оплати праці та чинні щодо всіх підприємств. Водночас організація оплати праці на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, здійснюється в межах встановлених для них сум дотацій і власних доходів (ст. 16 Закону «Про оплату праці»). Варто звернути увагу на ту обставину, що в цій статті мова йде не про «оплату праці», а про «організацію оплати праці. «. Це означає, що на стадії організації оплати праці, тобто при встановленні в колективному договорі (або при встановленні власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації) умов оплати праці, при затвердженні штатного розпису, при встановленні власником (у межах його повноважень) доплат, надбавок, розмірів заохочувальних і компенсаційних виплат, відповідні суб’єкти повинні забезпечити, щоб витрати на оплату праці не виходили за межі сум дотацій і власних коштів підприємств.

Водночас обмеження, що встановлені ст. 16 Закону «Про оплату праці», не поширюються на відносини щодо оплати праці. У правовідносинах щодо оплати праці, які існують між працівником і власником, суб’єктивне право працівника на певну суму заробітної плати, яке випливає з актів законодавства, угод, колективного і трудового договору, не може бути обмежене через вихід підприємства за межі бюджетних дотацій і власних доходів, оскільки правило названої статті регулює лише відносини щодо організації оплати праці.

4. Певні особливості має оплата праці державних службовців. Відповідно до ст. 31 Закону «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Український юридичний портал

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

(Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)

1. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, регулюється в централізованому порядку в тій частині, яка фінансується бюджетними асигнуваннями. Виплати цим працівникам, які проводяться за рахунок інших джерел, їх види, розміри, умови отримання визначаються самою організацією.

2. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 134 від 7 лютого 2002 р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) керівників, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, робітників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери згідно з додатками 1—3 до неї, а також ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять згідно з додатком 4.

3. Оплата праці працівників міських, районних, сільських і селищних рад, апарату виконавчої влади, прокуратури і судів визначена п. З, п/п «г» п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування і їх виконавчих органів» № 1295 від 24 жовтня 1996 р. та постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, прокуратури, судів та інших органів» № 2288 від 13 грудня 1999 р.

Показники для віднесення областей і міст до конкретної групи по оплаті праці визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про віднесення областей і міст до груп по оплаті праці» № 320 від 10.06.1992 р.

4. Оплата праці працівників підприємств, які дотуються із бюджету, регулюється ст. 16 Закону України «Про оплату праці», де зазначено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до ст. 15 цього Закону, але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, які дотуються із бюджету» № 948 від 31.08.1997 р.

У зв’язку з цим на стадії організації оплати праці, тобто при визначенні в колективному договорі форм і систем оплати праці, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов і розмірів доплат, надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат підприємство повинно забезпечити, щоб витрати на оплату праці не виходили за межу суми дотації з бюджету і власних доходів.

На підприємствах, що дотуються із бюджету, фонд оплати праці є розрахунковою величиною, порядок встановлення якої визначено постановою Кабінету Міністрів України № 428 від 5 травня 1997 р. При перевищенні фактичного фонду оплати праці в порівнянні з розрахунковим щомісячна сума дотації підприємству з бюджету зменшується на розмір цього перевищення (пропорційно рівню дотування у звітні періоди). Одночасно право працівника на отримання заробітної плати, при умові виконання ним кількісних і якісних показників норм праці, зберігається.

Ст 98 кзпп

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

1. Стаття, що коментується, вносить ясність у питання про поширення на установи і організації, що фінансуються з бюджету, генеральної, галузевих і регіональних угод, а також про чинність умов колективних договорів про оплату праці в установах. Справа в тому, що ст. 8 Закону «Про оплату праці» відносить встановлення умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, до компетенції держави, а частина друга цієї ж статті відносить до компетенції Кабінету Міністрів встановлення «умов розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету» (крім питань мінімальної заробітної плати). Внаслідок цього виникають певні сумніви в тому, чи поширюються ст. 14 — 20 Закону «Про оплату праці», які встановлюють сферу договірного регулювання оплати праці, на установи і організації, що фінансуються з бюджетів. Ст. 98 КЗпП такі сумніви усуває: хоча умови і розміри оплати праці працівників бюджетних установ і визначаються державою, у встановлених у такий спосіб рамках і межах бюджетних асигнувань і позабюджетних доходів, оплата праці таких працівників може регулюватися генеральною, галузевими і регіональними угодами, а також колективними договорами. Генеральною угодою на 2004 — 2005 роки (п. 2.3) передбачено, що в організаціях, установах і закладах, що фінансуються з бюджету, перелік і розміри доплат, надбавок і компенсацій встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Ст. 98 КЗпП визначає також співвідношення правового регулювання оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, та впливу на відносини між власником та працівниками таких установ та організацій щодо оплати праці показників, що встановлюють розміри бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Зазначення на оплату праці в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не слід розуміти так, що акти, які визначають розміри бюджетних асигнувань, мають перевагу при правозастосуванні навіть перед законами, хоч би ці акти затверджувались, наприклад, районною чи сільською радою. Якщо правило про оплату праці в межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів розуміти як норму, що безпосередньо регулює трудові відносини, можна зробити парадоксальний висновок про те, що за браком коштів установи та організації, що фінансуються з бюджетів, не зобов’язані додержувати не тільки норм ст. 12 Закону «Про оплату праці», що передбачають гарантії в оплаті праці, а й встановлених законодавчими актами відповідно до частини першої ст. 8 цього Закону тарифних ставок та посадових окладів. Такий висновок був би неправильним. Правило про оплату праці у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів не регулює трудові відносини. Воно стосується розробки кошторисів бюджетних установ та організацій. З його урахуванням п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ приписує головним розпорядникам бюджетних коштів під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, а також в першу чергу забезпечувати бюджетними коштами видатки на оплату праці.

Що стосується права працівників установ та організацій на оплату праці відповідно до трудового законодавства, то воно не залежить від розмірів бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

3. У ст. 16 Закону «Про оплату праці» сформульовані особливості організації оплати праці на підприємствах і в організаціях, яким з бюджету виділяються дотації. На такі підприємства поширюються правила ст. 15 Закону «Про оплату праці», які передбачають широкі можливості для договірного регулювання оплати праці та чинні щодо всіх підприємств. Водночас організація оплати праці на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, здійснюється в межах встановлених для них сум дотацій і власних доходів (ст. 16 Закону «Про оплату праці»). Варто звернути увагу на ту обставину, що в цій статті мова йде не про «оплату праці», а про «організацію оплати праці. «. Це означає, що на стадії організації оплати праці, тобто при встановленні в колективному договорі (або при встановленні власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації) умов оплати праці, при затвердженні штатного розпису, при встановленні власником (у межах його повноважень) доплат, надбавок, розмірів заохочувальних і компенсаційних виплат, відповідні суб’єкти повинні забезпечити, щоб витрати на оплату праці не виходили за межі сум дотацій і власних коштів підприємств.

Водночас обмеження, що встановлені ст. 16 Закону «Про оплату праці», не поширюються на відносини щодо оплати праці. У правовідносинах щодо оплати праці, які існують між працівником і власником, суб’єктивне право працівника на певну суму заробітної плати, яке випливає з актів законодавства, угод, колективного і трудового договору, не може бути обмежене через вихід підприємства за межі бюджетних дотацій і власних доходів, оскільки правило названої статті регулює лише відносини щодо організації оплати праці.

4. Певні особливості має оплата праці державних службовців. Відповідно до ст. 31 Закону «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ст 98 кзпп

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету

Відповідно до ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54, 57 до Постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Керівникам у межах затвердженого фонду оплати праці надані права щодо встановлення працівникам посадових окладів відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, щодо надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, щодо здійснення преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи.

Преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Постановою КМУ від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій,схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій, ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.

Згідно з приміткою 1 додатка 1 постанови КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посадові оклади (тарифні ставки, ставки зарплати) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду, установленого в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Статтею 6 Закону «Про оплату праці» встановлено, що розмір мінімального посадового окладу (тарифної ставки) працівника не має бути менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року. Згідно зі ст. 7 Закону про Держбюджет на 2018 рік з 01.01.2018 р. ПМПО встановлено у розмірі 1762 грн. Отже, з1 січня 2018 року посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1-го тарифного розряду становить 1762 грн. Посадові оклади (тарифні ставки) для працівників 2 — 25-го тарифних розрядів розраховують множенням окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду (1762 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів й організацій, що фінансуються з бюджету, формується на підставі мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), установленого Урядом та міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Пунктом 3 постанови установлено розміри надбавок працівникам (до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки)) за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність, напруженість у роботі та інші. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;

Встановлено доплати працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їх заступникам;

Встановлено доплати працівникам у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку, за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, — у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу. Водіям автотранспортних засобів встановлена надбавки за класність: водіям II класу — 10 відсотків, водіям I класу — 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час; доплати за ненормований робочий день — у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час.

Постановою надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів, затверджено наказом Міністерства праці України від 02.10.1996 №77 (далі — наказ №77) .

Відповідно до п.1 наказу №77 розміри місячних окладів (тарифних ставок), вказаних у додатках 1-3 до наказу №77, змінюються в установленому порядку пропорційно підвищенню посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду, розмір якого визначений у примітці 1 додатку 1 до постанови № 1298. Оскільки посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1-го тарифного розряду за ЄТС на 1 січня 2018 року збільшився, то і оклади робітників з 01.01.2018 р. теж повинні збільшитися. Для визначення їх розмірів треба оклад (відповідно до схеми) помножити на відповідний коефіцієнт пропорційного підвищення посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду. В додатках 1-3 до наказу № 77 встановлені розміри місячних тарифних ставок (посадових окладів) станом на 01.05.2016 р. (остання редакція наказу № 77, з урахуванням змін, внесених наказом Мінсоцполітики від 16.05.2016 р. № 515). За період з 01.01.2016 р. по 01.01.2018 р. посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1-го тарифного розряду за ЄТС змінювався (підвищувався) кілька разів (на 01.05.2016 р. — 1185 грн., на 01.12.2016 р. — 1335 грн., на 01.01.2017 р. — 1600 грн., на 01.01.2018 р. — 1762 грн.). Таким чином, коефіцієнт, на який треба підвищити посадові оклади (тарифні ставки) робітників, з 1 січня 2018 року складає: 1762 : 1185 = 1,48692 (грн.), де 1185 — розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду, вказаний у примітці 1 додатка 1 до постанови № 1298, з 1 травня 2016 року; 1762 — розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1-го тарифного розряду з 1 січня 2018 року.

Раїса Волошин, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів.

Ст 98 кзпп

Метод державного регулювання означає, що держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; визначення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Одним із основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування її мінімального рівня.

До державного регулювання відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України «Про оплату праці») відносять також норми оплати праці за роботу: в надурочний час; святкові, неробочі та вихідні дні; нічний час; за час простою, який стався не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

На державному рівні встановлено гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, що направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених на іншу постійну нижче оплачувану роботу протягом двох тижнів; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів.

На державному рівні встановлено гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах.

Слід відмітити, що зазначені норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями.

Метод державного регулювання має місце при оплаті праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету. Так, згідно із законодавством (ст. 13 Закону України «Про оплату праці», ст. 98 КЗпП України) праця працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, оплачується на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Треба відмітити, що обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» (ст. 14 Закону України «Про оплату праці»).

Необхідно зазначити, що згідно із законодавством (ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди») угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин у галузі оплати праці, зокрема: мінімальні соціальні гарантії оплати пращ і доходів усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

Угодою на галузевому рівні щодо оплати праці регулюються галузеві норми, зокрема: нормування і оплата праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов пращ окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); умови зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Слід відмітити, що галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генеральною угодою.

Нарешті, важливе місце в системі договірного регулювання оплати праці посідає колективний договір.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих трудових, соціально-економічних відносин у галузі оплати праці, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Договірне регулювання оплати праці має місце при укладенні контракту. Так, згідно зі ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов’язана з виконанням умов контракту.

Солом’янське районне управління юстиції у м. Києві

При використанні матеріалів посилання на КМДА обов’язкове.

Роз’яснення по питанню оплати праці в Україні

Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплату праці» та Кодекс законів про працю України.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці»).

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (ст. 95 КЗпП України, ст.3 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня – 1218 грн., з 1 липня – 1250 грн., з 1 жовтня – 1301 грн., у погодинному розмірі: з 1 січня – 7,3 грн., з 1 липня – 7,49 грн., з 1 жовтня – 7,8 грн.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку (ст. 95 КЗпП України).

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов’язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження. Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах, затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді (ст. 96 КЗпП України, ст.6 Закону України «Про оплату праці»).

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вище перехованих вимог (ст. 97 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці»).

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про оплату праці»).

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ст. 97 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці»).

Заступник начальника відділу – державний інспектор праці

More from my site

  • Принятие гпк 2002 Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации от 14 ноября 2002 года N 138-ФЗ ГРАЖДАНСКИЙ ПРОЦЕССУАЛЬНЫЙ КОДЕКС РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ Принят Государственной Думой 23 октября 2002 года Одобрен Советом Федерации 30 октября […]
  • Уставной капитал ооо для продажи алкоголя Какой уставной капитал должен быть у ООО для получения лицензии на торговлю алкоголем? Здравствуйте! Подскажите, пожалуйста, какой уставной капитал должен быть у ООО для получения лицензии на торговлю алкоголем? Ответы юристов […]
  • Постановление суда на алименты Все об алиментах – пошаговая инструкция Если у Вас возникли вопросы по взысканию алиментов, изменению размера алиментов, прекращению уплаты алиментов - звоните нам 8(8442)50-56-79, мы бесплатно проконсультируем по всем […]
  • Права военнослужащего на земельный участок НачФин.info " rel="nofollow"> Печать E-mail Подробности Категория: Консультация военного юриста Опубликовано: 27 декабря 2016 Автор: Марина Байдак Просмотров: 8578 Вопрос: Здравствуйте. Отношусь к категории военных […]
  • Уат статья 34 Федеральный закон от 8 ноября 2007 г. N 259-ФЗ "Устав автомобильного транспорта и городского наземного электрического транспорта" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 8 ноября 2007 г. N 259-ФЗ"Устав автомобильного […]